...і знову про наших маленьких пернатих друзів - екологічна година

Продовжуючи тему годівництва птахів узимку (див. дописи на нашому блозі від 3 та 5 лютого 2021 року), ми не очікували такого активного зворотнього зв'язку від наших юних користувачів. Тематичний захід, присвячений птахам, який був проведений бібліотекою на початку лютого, дав свої результати. Годівнички постійно заповнені. Діти кожного дня приносять корм для пташок і постійно забігають до бібліотеки розповісти про враження і спостереження за пташками. Деякі творчо налаштовані учні діляться своїми роздумами і дарують малюнки.

А зараз несемо смачне насіннячко нашим пернатим друзям.

Меланія також любить птахів і турбується про них.

                                  

Тематичні малюнки учнів 3-Б класу.

«Бринить, співає наша мова, чарує, тішить і п'янить» (О. Олесь)

Світова спільнота 21 лютого відзначає Міжнародний день рідної мови.

Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім — російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.

 В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.

У 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.

 Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова».

 В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».

 Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».

 В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

 Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

 Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово «вороги» — «вороженьки».

 Як повідомляв Укрінформ, Міжнародний день рідної мови був встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.

 Історія дня, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської, мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році, цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

 За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли її перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови. Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі зникнення.

 Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

Варто нагадати, що згідно з Статтею 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова». Але в Україні є також і мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.

В Україні рідній мові присвячене свято – День української писемності та мови, яке щороку відзначається 9 листопада, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.
  Для читачів діє книжкова виставка з 18 лютого по 24 лютого 2021 року.

"Дорога до Лесі" - поетична година

 

Червоною ниткою проходить мотив України у творчості поетеси, адже він оголює найболючіші проблеми рідного краю, викриває неправду, закликає до боротьби та змушує повірити у національне визволення з-під ворожого ярма. Вона вірила про щасливу долю Батьківщини, і ця віра була головним лейтмотивом її життя.
https://maximum.fm/novini_t2

Червоною ниткою проходить мотив України у творчості поетеси, адже він оголює найболючіші проблеми рідного краю, викриває неправду, закликає до боротьби та змушує повірити у національне визволення з-під ворожого ярма. Вона вірила про щасливу долю Батьківщини, і ця віра була головним лейтмотивом її життя.
https://maximum.fm/novini_t2

 

 

 

 

"Тернистий шлях стеливсь перед Тобою,

та ним Ти йшла, покликана любов’ю
і віщим «Заповітом» Кобзаря..."

...За вікном зима. Ось у таку пору, 25 лютого 1871 року, в місті Новоград-Волинському, в інтелігентній сім'і народилася Лариса Петрівна Косач - геніальна українська поетеса Леся Українка. Вона жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами. Вчителями її були мати - Олена Пчілка, батько - юрист Петро Антонович, книги та життя. Читати Леся почала в чотири роки, в п'ять - грати на піаніно, а в шість років вже писала. Леся Українка пройшла прекрасне і складне життя. Їй доля подарувала щастя залишити свій слід на землі, на якій народилася та яку прославила. Її називають: Одержимою, Співачкою досвітніх вогнів, Квітка Ломикамінь, Дочка Прометея. А вона - зірка, яка спалахнула і згасла... 

Ось такими словами розпочалася поетична година, присвячена ювілею - 150-річчю від дня народження видатної дочки України. 16 лютого в шкільній бібліотеці СШ 151 завідувач бібліотеки Калюжна Л.Л. провела захід під назвою "Благословенне слово, що гартує!" для дітей 3-Б класу (вчителька Глущенко Ж.В.).

Діти підготувала вірші. Деякі дівчатка прийшли у вишиванках.

 

"Милий, ти душу дав мені..."

Народилася Леся Українка 25 лютого в Новгород – волинському, в славній родині косачів (Лариса Петрівна Косач —Батько Лесі – Петро Антонович Косач був людина освічена й для свого часу передова, за натурою лагідна та добра. з боку матері рід (Драгоманових). Лесина мати палко кохалася в мистецтві, невтомно збирала його зразки: різні орнаменти, тканини, вишиванки, а також пісні, казки тощо. Вона була свого часу видатна письменниця і друкувалася під прізвищем Олени Пчілки.З всіх шістьох дітей, що були в Косачів (два сини і четверо дочок), Леся найбільше вдалася в батька: і вродою, і характером, і звичками. Обидва вони були однаково лагідні та безмежно добрі, стримані, терплячі, однаково наділені виключною силою волі. Вони обоє були поблажливі в ставленні до інших, але не до себе, важко уявити, щоб вони зробили щось таке, що вважали за нечесне. Їм були огидні жадоба, зажерливість, користолюбство тощо.Була в них ще одна спільна риса: вони надзвичайно цінували людську гідність.Грамоти Леся навчилася дуже рано. Коли їй було чотири роки, вона вже дуже добре володіла читанням. А через рік Леся самостійно писала коротенькі листи до своєї бабусі в Гадяч та за кордон до дядька Михайла Драгоманова. Дуже рано почала Леся знайомитися творчістю: піснями та художніми виробами.Мати возила дітей до різних сіл та містечок. Там вона зачаровано слухала веснянки, які селяни співали бодай чи не всім селом. Діти, а особливо Леся, сприймали це все з великим захопленням. Багато пісень увійшло у побут Косачів і стали там улюбленими піснями; це такі як "Подоляночка", "Зайчик", "Женчичок — бренчичок" та інші. Навесні 1882 року родина Косачів перебралася на постійне проживання до села Колодяжного, що недалеко повітового містечка Ковеля. Тут поліська народна стихія заполонила Лесю і на якийсь час повністю її поглинула. В цьому селі Леся за допомогою свого брата Михайла виконала дуже цінну роботу: записала від різних людей дуже багато пісень. Перед текстами кожної пісні наклеєна була стрічка нотного паперу з нотами мелодії тієї пісні. В дитячому віці була не одна цікава подорож Лесі до тих джерел, які збагатили її чудовим матеріалом, що перетворився під її чудодійним пером на високомистецькі твори. Глибоке знайомство з поліської народною творчістю дало можливість Лесі Українці написати чудовий її твір – "Лісову пісню".Все, що там змальовано, їй давно уже знайомо з Полісся все те вона знала і чула ще в Колодяжному. Початок "тридцятилітньої війни". Хвороба. До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати й дуже добре танцювала із братом "козака". Коли їй виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Вона не тільки успішно вчилась грати, а й сама бралася складати музичні твори. Любила Леся й серйозну роботу – господарчу. Вона завжди мала свій квітник і город, сама його обробляла й доглядала. Зовсім маленької – в 6 років – навчилася шити і вишивати, а згодом навіть взялася мережити батькові сорочку. Та скоро сталося велике горе, що потім невідступно, рік у рік, день і день аж тридцять два року, до останнього подиху, переслідувало й тихенько її мучило. Ось як розповідає її сестра Ольга:"… 6 січня 1881 року в Луцьку Леся пішла на річку Стер подивитися як святять воду і в неї дуже померзли ноги. Скоро потому, і від того, як тоді і думали, вона заслабла. У неї так почала боліти нога права, що вона незважаючи на те, що й тоді була дуже терпляча, але плакала від болю. Її лікували різними способами: ваннами і масажами, і нога через деякий час перестала боліти і не боліла кілька років. Але від тої пори – це початок Лесиної, як вона сама жартуючи називала "тридцятирічної війни" з туберкульозом. В той час, коли не боліла нога, почався туберкульоз у китиці лівої руки, вилікуваний операцією восени 1883 року. Хвора рука позбавила Лесю можливості стати піаністкою. Після руки знову почала боліти нога, туберкульоз прокинувся у легенях, а після залікованих на Карпатах та в Італії легенів на туберкульоз заслабли нирки. Хоча, як хоробро і витривало вела війну Леся, однак туберкульоз, зірвавши їй здоров'я, звів її у передчасну могилу…"Що інтенсивніше наступала хвороба, то непоборнішим ставав дух, незламнішою воля і жадоба до життя. Знаючи, що воно буде для неї тяжке, і, можливо, коротке, вона твердо поклала – іти тільки вперед, тільки з оптимістичною вірою в майбутнє і бадьорою вогнистою піснею. Всебічно обдарована, з тонким відчуттям музики й образотворчого мистецтва, з нахилом до засвоєння мов, Леся Українка виявила свій хист у різноманітних жанрах художньої літератури. Вона писала короткі прозові твори. Здебільшого це казки, оповідання, розповіді з сільського життя серед них оповідання "Приязнь", "Над морем", "Помилка", "Розмова". Леся Українка була талановитою перекладачкою, вона знала багато мов: російську, італійську, німецьку та ін. Вірші Гейне, Байрона, Ади Негрі, уривки з творів Данте й Шекспіра, давні єгипетські пісні у її відтворенні."Лісова пісня" – шедевр Лесі Українки. Це твір про силу, життєвість, гармонійну красу і творче безсмертя народу. Рядки "Лісової пісні", підводять до думки, що мистецтво може бути великим, лише тоді, коли вона відтворює народні діяння, прагнення до вільного і гарного життя. Леся Українка писала все своє життя. Останні сили покидали вже її коли вона писала казку "Про велета". З ясним розумом, що вражав сучасників гостротою і далекосяжністю суджень, помирала Леся Українка. Сталося це 1 серпня 1913 року місті Сурамі в Грузії в оточенні рідних і друзів. Похорони відбулися через кілька днів у Києві. Вона прожила недовгий вік, але це було прекрасне життя людини, що весь свій хист, кожну хвилину свідомого існування віддала народові в боротьбі за його соціальне і національне визволення. Слово було для неї зброєю у боротьбі, а без боротьби вона не бачила життя.

Пропонуємо Вашій увазі книжкову виставку, присвячену 150-річчю від дня народження Лесі Українки .

Далі буде.........

Книга - подарунок, який робить світ кращим

 

14 лютого – Міжнародний день дарування книг!

Міжнародний день дарування книг це добровільна ініціатива, започаткована у 2012 році американкою Еммі Бродмур. Вона спрямована на підвищення інтересу та доступу до книг і бібліотек.
Мета Міжнародного дня дарування книг – надихнути людей по всьому світу подарувати 14 лютого книгу – бібліотеці, другу, членам родини. Вважається, що у цей день мають об'єднатися і ті, хто дарує книги, і ті, хто прищеплює любов до читання.
Адже книга – один із найцінніших винаходів людства, вона сіє правду, добро, любов; вона дасть нам відповіді на всі запитання і гарну пораду; навчить жити, любити і працювати заради щастя народу, заради самих себе і своїх рідних. Сьогодні без книги ми не можемо уявити своє життя, бо вона — постійний супутник, найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях і для малечі, і для школяра, і для зрілої, досвідченої людини. Недарма в народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає». Частіше заглядайте до скарбниці духовності — книг, з яких б'є невичерпне джерело мудрості.
Шановні читачі! Наша бібліотека проводить акцію «Подаруй бібліотеці сучасну книгу».
Приєднуйтесь до акції!
Добрі справи робити приємно!
Щиро вдячні за подарунки!

«Афганська війна очима сьогодення»

Поставте скибку хліба на стаканІ

голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

Війна в Афганістані — збройний конфлікт, у якому брали учать урядові війська Афганістану і Радянського Союзу проти повстанських груп моджахедів. Розпочалась у грудні 1979 році нападом спецпідрозділів КДБ СРСР на президентський палац у Кабулі і вбивством президента країни Хафізулли Аміна і його оточення та введенням у країну «обмеженого контингенту» Радянської Армії. Війна за офіційними радянськими даними тривала до виводу основної маси радянських військ 15 лютого 1989 року. В результаті цієї війни загинуло (за міжнародними даними, прийнятими також і СРСР) близько 1,5 млн або 10% з числа тодішнього населення країни. Радянські втрати, за офіційними даними СРСР, становили близько 15 тисяч військовослужбовців.

Через горнило радянсько-афганської війни пройшло більше 160 000 українців. З них 2 378 загинули, в тому числі 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон.

Поранення отримали більше 8 000 українців, з них 4 687 повернулися додому інвалідами.

Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців

Із загальної кількості 86 Героїв Радянського Союзу за Афганську війну, не менше 15 є українцями та вихідцями з України. Деякі з них живі й нині – це Валерій Гринчак і Віктор Капшук із Києва, Віктор Синицький з Бердянська.

Афганська війна мала сумні наслідки для України. Відомо, що від хвороб, наслідків бойових поранень і самогубств після війни померло в кілька разів більше учасників, ніж безпосередньо внаслідок бойових дій. Ця війна породила так званий “афганський синдром” – ветеранам було вкрай важко адаптуватися до цивільного, мирного життя, особливо в умовах розпаду СРСР і зростання економічної кризи. За даними доктора історичних наук Юрія Рубцова, дослідження початку 1990-х років продемонструвало, що як мінімум 35-40% ветеранів Афганістану потребували допомоги професійних психологів.

Війна була несправедливою з боку Радянського Союзу як що до місцевого населення Афганістану, так і власних громадян – часто зовсім юних хлопців, яких відправляли воювати до далекої азійської країни за інтереси вищого керівництва радянської імперії та без належної військової підготовки. Проте сучасна Україна не має права забувати своїх “ветеранів Афгану”. Багато з них не обирали свою долю, а були змушені йти за наказом. Їм довелося воювати в надзвичайно тяжких умовах, де все одно знаходилося місце для військового подвигу. Чимало тих, хто пройшов Афганську війну, згодом зробили неоціненний внесок у розбудову національних Збройних сил України, брали участь у миротворчих операціях нашої держави в “гарячих точках” планети, а з 2014 року героїчно захищають Україну від збройної агресії Росії.

Наша бібліотека відгукнулась на цю подію і подготувала перегляд літератури.

Запрошуємо ознайомитись всіх бажаючих!

 

       Фото з архіва бібліотеки 2015 рік. Зустріч з ветеранами Афганістану.

" Книга - мудрість віків"

Крилаті цитати про книги варто час від часу перечитувати самому, а ще – обов’язково показати їх своїм дітям. Цінуйте хороші книги і читайте їх із задоволенням і користю!

"Одні книги змушують нас мріяти, інші занурюють у дійсність, але всі вони пройняті найголовнішим для автора – щирістю" П. Коельо 

«Книги – не мертві речі, а істоти, що містять у собі насіння життя. В них – чистісінька енергія і екстракт того живого розуму, що їх створив» Д.Мільтон 

«Ти ще не знаєш, що то за втіха ті книжки! Там цілий мир, вищий, кращий від цього, в якому ми барахтаємося, мов свині в барлозі» П. Мирний 

«Книга – ніби казкова лампа, що дарує людині світло на далеких і темних дорогах життя» А. Упіт 

«Нехай думки, укладені в книгах, будуть твоїм основним капіталом, а думки, які виникнуть у тебе самого – відсотками з нього» Фома Аквінський 

«Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить» І. Франко 

«Моя батьківщина там, де моя бібліотека» Еразм Роттердамський 

«Книги дали мені більше, ніж люди. Спогад про людину завжди блідне перед спогадом про книгу» М. Цвєтаєва 

«Заняття з книгами – юність живлять, старість звеселяють, щастя прикрашають, в нещасті надають притулок і розраду, вдома радують, поза домом – не заважають…» Марк Тулій Цицерон 

«Дивною і ненатуральною здається людина, яка існує без книги» Т. Шевченко 

«Три найсмачніші запахи? Запах гарячої кави, свіжої випічки і сторінок нової книги» Н. Ясмінська 

«Шелестіння сторінок в тиші бібліотек – це найчудовіший звук, який я коли-небудь чув» Л. Касіль 

«Що за насолода знаходитися в хорошій бібліотеці! Дивитися на книги – це вже щастя» Ч. Лем 

«Хороша та книга, яку відкриваєш – смакуючи, а закриваєш — збагатившись» А. Олкотт 

«Якщо при зіткненні книги з головою лунає порожній звук, в цьому не завжди винна книга» Г. Ліхтенберг 

«Книга домчить до будь-яких берегів» Ч. Діккенс 

«Без книг, як без повітря, людина жити не може» С. Корольов 

«Мені завжди цікаво, що читають люди. За книгами про них можна дізнатися не менше, ніж за вмістом домашньої аптечки. Тільки ритися в ліках господаря завжди вважалося поганим тоном» С. Кінг 

«Коли читаєш розумні слова інших, в голову приходять власні розумні думки» М. Лашков

«Немає кращого засобу для освіження розуму, як читання давніх класиків; варто взяти якогось з них у руки, хоча б на півгодини, – зараз же відчуваєш себе освіженим, полегшеним і очищеним.

Птахи взимку - пізнавально-виховна година

На вулицях панує чарівниця-зима, падає блискучий сніжок, одягаючи все навкруги у білі шати. Для багатьох людей зима - улюблена пора року, але для наших маленьких пернатих друзів вона є складною і випробувальною. На прохання вчительки 1-А класу Бондаренко Оксани Анатоліївни завідувач бібліотеки Любов Калюжна підготувала і провела 4 лютого 2021 року пізнавально-виховну годину "Птахи взимку" для наймолодших учнів СШ №151. Розпочала вона своє спілкування з загадки: "Прилетіли гості, сіли на помості. Без сокири, без лопати збудували собі хати (Птахи)". Птахи - це окраса нашої природи і довкілля. Вони наші помічники, захисники наших лісів, полів, городів від шкідників. Деякі птахи відлітають у теплі краї, а от доля міських птахів багато в чому залежить від доброти та милосердя людей, від нас з вами, дорогі діти. Птахів можна поділити на дві групи: перелітних і осілих. Пташки, які на зиму покидають свій рідний край, називають перелітними. Причиною відльоту є не холод, а голод. Зникають комахи, трав’янисті рослини в’януть, водойми замерзають. Основна проблема для перелітних в тому, що з похолоданням зникає доступ до їжі і води. А ті птахи, які живляться і комахами, і плодами та насінням рослин, залишаються зимувати у нас, бо можуть знаходити собі корм і переносять холодну пору не так важко. Вони називаються осілими. Взимку вони переселяються ближче до людей і потребують нашої допомоги. Птахів потрібно любити і берегти не лише тому, що вони корисні, але й тому, що вони веселі, красиві, гарні й самою своєю присутністю та поведінкою прикрашають і оживляють сади і ліси. Крім того багато птахів чудово співає, викликаючи у людей добрий, радісний настрій.

Вчитель 1-А класу - Бондаренко О. А.

 

І, наостанок, пропонуємо вам переглянути мультфільм про пташок.

"Допоможи пташині взимку" - виховний захід

"Вони летять, вертаються додому. 

Бо знову зарум'янилась весна. 

Вони шукають стежечку знайому, 

І лине в небі пісня голосна."

Пташки – наші найменші друзі і невід’ємна часточка природи. Вони прикрашають діброви і сади, тішать нас своїм чарівним співом. Їх весела дзвінка пісня , яскраве забарвлення оживляють природу і звеселяють наші серця, додають нам бадьорості і радості. Ось і наша бібліотека долучилася до учнів 3-Б класу СШ №151 (вчителька Глущенко Ж. В.) і 2 лютого 2021 року  завідувач бібліотеки сімейного читання Любов Леонтіївна Калюжна провела для них пізнавально-виховний захід "Допоможи пташині взимку". 

Вона розповіла, що деякі птахи стали у людей символами: лебідь – символ вірності і любові, ворона і сова – символ мудрості, голуб – символ миру. А чи знаєте ви, що багатьом пташкам в різних країнах побудували пам'ятники? 

   - Горобцям – у Бостоні (США) за врятування від гусені, яка загрожувала врожаю. 

- Гусям – у Римі, за те, що врятували місто від ворога, зчинивши галас і цим попередили мешканців. 

- Голубам – у Парижі, за те, що принесли звістку про аварію англійського підводного човна під час Другої світової війни. 

Пам'ятники птахам: в Америці – чайкам, у США – горобцю, у Франції – голубам, у Італії – гусям, в Японії – лебедю, у Канаді – казарці. Зі свого боку діти підготували малюнки про птахів. Зима – важка пора для пернатих, тому варто їм допомогти перезимувати. Бібліотекар розповіла, що кількість зниклих видів обчислюється сотнями, а повне знищення птахів може спричинити за собою непередбачувані наслідки для людства. Тому головною метою проведеного заходу є збереження видового різноманіття та чисельності пернатих. На допомогу маленьким пернатим друзям прийшли учні, які в зимовий період підгодовували птахів, виготовляли годівниці, зроблені власноруч і розмістили їх на деревах на шкільному подвір'ї. 

"Годівничку змайстрував - пташечок нагодував!".

          

*****************

Зимові птахи України. (Інформація для ознайомлення)                                

Важко доводиться птахам узимку. Адже страшнішим за люті морози для них є голод. Синичка – велика трудівниця. Готуватись до зимового голоду вона починає ще весною або влітку. І до зими ця маленька пташечка може назбирати і сховати до 15 кг насіння і зернят. Проте взимку не завжди їй вдається знайти схованку. Тому доводиться шукати їжу під снігом або харчуватися у годівничках.

Снігурі. Як це не дивно звучить, але чим більші морози, тим спокійнішими виглядають снігурі. Зазвичай вони літають невеликими зграйками до 10 осіб. У люті морози снігурі сидять нерухомо і лише час від часу «оживають», щоб з’їсти яку-небудь ягідку чи насіння. Особливо полюбляють снігурі ягоди горобини.

Горобчики. Хоча горобчики і невибагливі у виборі їжі, проте взимку ці маленькі сірі пташечки потребують допомоги людини. Харчуються горобчики насінням, зерном, хлібними крихтами. Тому варто їх підгодовувати.

Дятли. Цікаво спостерігати за зимівлею дятлів. Вони можуть як відлітати у теплі краї, так і зимувати у рідних лісах. Зимують в дуплах, які самі й видовбують. Зазвичай, дятли харчуються комахами, ягодами і насінням, але взимку їхній раціон значно звужується. Їх рятує насіння ялинових і соснових шишок. І попри невелику кількість їжі, дятли є дуже щедрими птахами і з легкістю можуть поділитися їжею з іншими пернатими.

Сойки. Ці красиві птахи теж завчасно готуються до зими. Раціон сойки дуже різноманітний: комахи, ягоди, насіння, зерно, горіхи. Але взимку вони харчуються переважно жолудями. Ще восени сойки шукають жолуді і ховають у дуплах дерев, між корінням, під пеньками. Причому ховають лише відбірні жолуді, тому нерідко весною вони проростають. Завдяки хорошій пам’яті ці птахи з легкістю знаходять свої схованки.

Омелюхи. Ці птахи прилітають до нас в Україну з півночі: тайги та лісотундри. Живуть переважно у лісах. До населених пунктів не прилітають і не наближаються. Тому їх можна побачити лише далеко від "цивілізації". Годуються ягодами та омелею. Прилітають перші омелюхи до нас наприкінці листопада, на початку грудня. Зимують до середини квітня - початку травня. Потім відлітають назад на північ.

Щиглики. Зимують у ярах та на узліссі. Взимку, переважно харчуються зерном, тому їх часто можна зустріти на подвір'ї будинків, які розташовані близько до лісосмуги. Взимку ці птахи збираються у великі зграї. Так їм легше пережити холод. Харчуються також разом. Щиголь - це співочий птах.