вівторок, 29 грудня 2020 р.

"Хай різдв'яна добра казка подарує тепло й ласку"

З 1 січня 1700 року в Україні зустрічають Новий рік маскарадом, кумедними костюмами, святково вбраною ялинкою та феєрверками.Раніше новорічне святкування супроводжувалося веселощами та забавами аж до Різдва. Ще тоді з'явився звичай прикрашати ялинки та сосни біля своїх будинків. Існувало повір'я, що прикраси на новорічних деревах мають могутню силою. І злі сили таким чином будуть ставати добрішими. Першим запускав ракету в повітря цар Петро І. Так починався Новий рік. Він продовжувався іграми, забавами. А на Водохреща введено інший звичай - люди клали біля ополонок ялинові гілки, які потім переносили під дахи своїх будинків, захищаючись таким чином від негараздів та всього поганого.
Сьогодні ми відзначаємо Новий рік у ніч із 31 грудня на 1 січня і в свої права вступить Білий Металевий Бик. Китайці вірять, що тварина передає свої відмітні ознаки року, в який вона править. Знак гороскопу Бик володіє такими якостями, як рішучість, твердість, традиційність і працьовитість. Стихія Металу наділяє його залізною волею, а білий колір - упевненість.

Наші маленькі читачі принесли до нас, в бібліотеку, свої поробки під ялинку, за що ми їм дуже вдячні.

четвер, 24 грудня 2020 р.

"Хто багато читає, той багато знає - книжковий вернісаж

24 грудня 2020 року Завідувачка бібліотекою сімейного читання КАЛЮЖНА Л.Л. на запрошення вчительки молодших класів Глущено Ж.В., підготувала підбірку дитячих книжок та розповіла учням про значення книги. Світ книг розкриває проблему відношення до читання, вабить своєю мудрістю та загадковістю. Хороші книги − то найкращі друзі у життєвій мандрівці. Вони є великими вчителями та вихователями. Книги вчать і малих, і старих бути порядними, добрими, толерантними, чуйними людьми. Вони допомагають нам розвиватися духовно, удосконалювати інтелектуальні здібності, роблять нас розумними, освіченими, культурними людьми. Начитана людина добре вміє формулювати і відстоювати власну думку, а найголовніше мислити.
Книга допомогає учням осягнути значенняїї у житті людини, сприяє розвитку мовлення формування пізнавального інтересу, виховує бережливе ставлення до книги,уміння цінувати людську працю. Учні добре підготувались до заходу, вивчили вірші, прислів'я присвячені її Величності-книзі. За гарно проведений захід,діти подарували бібліотеці іграшки, зроблені власними руками.

Запрошуємо дітей,батьків відвідати бібліотеку та запастись книгами на зимові свята. Чекаємо!

четвер, 17 грудня 2020 р.

«Чудотворець Миколай! Ти усіх оберігай!»


Святий Миколай – чудотворець, благодійник, чарівник. У ніч на 19 грудня, в день його пам'яті, він розносить подарунки дітям, вітає із зимою, благословляє на добрі справи. Микола жив у місті Патара, у Малій Азії. Народився він в 280 році в родині багатих і благочестивих батьків Феофана і Нонни. Дядько Миколи був єпископом патарським. Юнак зростав в любові і добрі, але його глибоко засмучувала навколишня бідність і убогість городян. Він, як міг, допомагав бідним сім'ям, дітям-сиротам. Щоб не принижувати людей милостинею, він ночами розносив їжу, одяг, ласощі і клав на порозі бідних будинків. Згодом люди дізналися про благодійника і вже відкрито йшли до нього зі своїми бідами і проблемами.


Ще в юному віці він став батьком для сиріт, милостивим подавцем для бідних, в біді – помічником, в горі – утішником. Микола залишив світське життя і віддався службі Господу. Продав після смерті батьків все добро, гроші роздав убогим і жебракам, а сам відправився паломником в Палестину. Повернувшись, став священиком в місті Міри, а згодом – єпископом. Святий Миколай – образ, який асоціюється з високими людськими моральними цінностями, глибокою вірою в Бога і праведність існування на землі. Не гроші, а любов, порядність, доброчесність і благородство правлять світом. І один раз на рік, в чарівну грудневу ніч, у всіх у нас є можливість бути благодійниками заради власного задоволення і Божої милості. Завдяки доброму імені Святого Миколая кожен з нас може зробити щасливими стільки діток, позбавлених батьківської ласки. Та й до своїх дітей є можливість в цей день прийти з казкою і відзначити гарне навчання і слухняність.
Одного разу дізнався він про одного нещасного селянина, який збанкрутував в одну мить. У того бідолахи було троє дочок на виданні. У ті далекі часи без приданого було просто неможливо вийти заміж, тому дочкам довелося б йти важко працювати або піти в блуд, щоб хоча б прогодувати. Зглянувся Микола над бідними дівчатами, і пробравшись тихо до їхнього будинку посеред ночі вкинув в віконце три мішечки із золотом для кожної з дочок. Ось так Микола, тоді ще молодий священик, врятував трьох дівчат від важкої долі.



Легенди про Святого Миколая

Миколай і його маленький друг
Мало хто помічав, але дуже часто на картинках Святого Миколая зображують не самого, а з чотириногим другом – осликом. Цей ослик не простий, у нього сріблясто-сіра вовна, але все ж земної породи. Він завжди супроводжує Миколи Чудотворця і допомагає йому розносити подарунки дітям. Подейкують, що цей ослик пра-пра-правнук того самого знаменитого осла, що ввіз в Єрусалим Ісуса Христа.
Миколай і його чарівна книга
Кажуть, вдома у Святого Миколая є чарівна книга. У цій книзі все записано і про всіх. Там є всі хороші і погані справи, які за рік зробила людина. Тому і говорять, що якщо ти себе в цьому році погано вів, то подарунка від великого чарівника тобі не бачити. Але Святий Миколай добрий чарівник і готовий пробачити всі погані вчинки, варто тільки щиро попросити вибачення у всіх, кого образив і у самого Святого. Якщо почуття провини буде щирим, тоді можеш просити у Чудотворця чого завгодно – він все виконає. Головне не бути жадібним і не просити занадто багато, інакше покарає тебе Святий Миколай в наступному році.

Цікаві факти про Миколая - фото 292788


Цікаві факти про Миколая – Чудотворця

Факт 1. Збереглися відомості, що, ще будучи немовлям, Микола відрізнявся від інших дітей. Так, вважається, що новонароджений дотримувався посту і їв молоко матері тільки по середах і п'ятницях після вечірньої молитви, а під час хрещення простояв в купелі три години на ногах.

Факт 2. Вже у два роки Микола знав усі букви, а в три навчився читати по складах. Він сам вибрав собі вчителя, підійшовши до помосту, де торгували рабами, і взявши одного з них за руку. Цей раб виявився сином багатія з Сирії, знав три мови, сповідував християнську віру і був хрещений під ім'ям Іоанн.

Факт 3. До наших днів дійшли легенди про чудеса, які робив святий. Наприклад, коли в місті Міри настав голод, Микола з'явився уві сні італійському купцю, вклав йому в руку три золоті монети і повелів спорядити корабель і привезти в Міру жито.

Бібліотека підготувала книжкову виставку для своїх читачів.




понеділок, 7 грудня 2020 р.

"Незбагенне диво - українська хустка"

 7 грудня –  відзначається  Всесвітній  день   української хустки.



Здавна хустка вважалась українським національним аксесуаром, який зберігає в собі старовинні традиції. Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це —  невід’ємна частина української культурної спадщини.Хустина є оберегом жінки з давніх-давен. Дівчатка, в основному, носили стрічки, віночки, а коли жінка виходила  заміж, то вона одягала на голову хустку. Хустка  була її оберегом, оберегом сім’ї, родини.  Це — символ і необхідність.Вона була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні, вдови — чорні. Незаміжні дівчата часто вив’язувались вінкоподібно.Саме хустка свідчила  про рівень достатку родини. Заможні жінки зазвичай купували дорогі шовкові та вовняні хустки. Про коштовність хусток свідчить той факт, що за польської влади на Західній Україні чоловік повинен був десять днів працювати аби купити своїй дружині хустку.Образ хустки був символічним виявом прихильності. Протягом століть хустина була в Україні найдорожчим подарунком, яка символізує домівку та матір.У народному весільному обряді,поруч  з  розплітанням  коси, стоїть обряд  покриття  голови  молодої  хусткою.Засвітити волосся” — давній термін, що означав ходити з непокритою головою.  Для заміжньої жінки — це вважалося тяжким гріхом. За народними уявленнями, простоволоса заміжня жінка накликала неврожай, хвороби та пошесті. Стародавні головні убори: намітка, очіпок, убрус передували хустці.  Намітка — прямокутне платове вбрання голови; лляна, зрідка конопляна тонка або взагалі прозора (часом підкрохмалена) тканина завдовжки до 5 м і завширшки до 50 см. Найхарактернішим способом запинання намітки було обгортання її навколо очіпка та зав’язування пишним бантом ззаду. Цей старовинний вид головного убору в різних районах України мав свої назви: плат (Волинь, Західне Полісся), завивало (Полісся), серпанок (Південне Полісся), перемітка, рантух (Львівщина, Гуцульщина, Буковина), перемітка (Івано-Франківщина), завійка, наміт (Прикарпаття), рушник (Буковина), рубок (Лемківщина). Незважаючи на локальні відмінності, всі види намітки мали вигляд довгого шматка полотна, кінці якого були прикрашені багатим тканим перебірним орнаментом.Очіпок — (очепок, чепець, чіпець, каптур, капор, чепак, керпа) — обов’язковий головний убір заміжніх жінок. Твердий очіпок — на зразок шапки — шився з парчі та шовку, був на підкладці, часом утеплений і виразно прикрашався вишивкою. М’який очіпок (чушку) одягали під платове вбрання або під твердий очіпок.Варто зазначити, що очіпок, який одягала молода на весіллі, виконував певну магічну функцію та був символом щастя та плодючості в сім’ї.

Убрус. На всій території України аж до кінця XIX ст. зберігся стародавній звичай покривати заміжній жінці голову полотнищем тканини, що з часом перетворилося на різні форми традиційного жіночого вбрання. Назва “Убрус”, присутня ще в літописах XI ст., збереглася до наших днів. Чимало різновидів цього вбрання, яке лише умовно можна назвати платовим, діляться на дві великі групи: прямокутне і квадратне. Кожна з них за способами пов’язування має безліч локальних варіантів.Хустка — широко розповсюджене по всій Україні квадратне платове вбрання голови. Способи пов’язування хусток, які частково наслідували способи пов’язування наміток, були різними. У північних районах хустку пов’язували під підборіддям, а кінці зав’язували на маківці (цьому передувало зав’язування двох невеликих платків, один з яких проходив під підборіддям). На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На Середньому Подніпров’ї хустку драпірували в особливий спосіб довкруги голови, але так, щоб залишити відкритим денце очіпка.Сьогодні яскраві хустки поступово завойовують прихильність не тільки українок, а й модниць всього світу. А от же українське вкотре стає світовим трендом.Бабусину хустку» як головний елемент використовують у своїй колекціях дизайнери. Саме з хусток особливим ручним способом виготовляють тканини, а уже з них — одяг.  Так були  виготовлені унікальні  сарафани та пальто.



вівторок, 1 грудня 2020 р.

«У хворих на СНІД свічка життя гасне дуже рано»: день боротьби зі СНІДом

 



Увесь світ сьогодні приділяє максимальну увагу боротьбі з пандемією коронавірусу. На тлі цього важливо не забувати, що, на жаль, є й інші загрози. І деякі з них більш серйозні, ніж Covid-19

Бібліотекарі підготували і поповнили конвалюту на дану тему для своїх читачів з 1.01-7.01.2020р.

В Україні станом на початок 2020 року проживає понад 250 тис. ВІЛ-інфікованих людей. Понад 80 тис. із них, згідно з даними проекту METIDA, не знають про свій статус.
Ще кілька фактів:
1. В Україні тільки в жовтні цього року 160 людей померли від СНІДу. Тільки цього місяця, за даними ЦОЗ, зареєстровано 1244 нові випадки ВІЛ-інфекції, у 268 осіб діагностували СНІД.
Статистика щодо шляхів передачі ВІЛ-інфекції у жовтні 2020 року є такою:
- гетеросексуальний – 660;
- гомосексуальний – 37;
- парентеральний – 540;
- вертикальний – 130;
- невідомий – 5
2. Згідно з даними представництва ЮНЕЙДС, 63% усіх людей, які живуть із ВІЛ, проживають у шести регіонах України: Дніпропетровська, Одеська, Миколаївська, Донецька, Київська області та місто Київ.
3. Україна залишається одним із лідерів серед країн Європи за темпами поширення ВІЛ-інфекції.
Щорічно 1 грудня у світі відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом.
Що це за день та як він з'явився?
Мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом – привернути увагу суспільства до цієї хвороби. Згідно з даними ВООЗ, станом на кінець 2019 року у світі проживало 38 млн людей з ВІЛ. У 2019 році кількість нових випадків інфікування становила 1,7 млн осіб.
Вперше Всесвітній день боротьби зі СНІДом проголошено у 1988 році. Багато державних, громадських та медичних організацій у всьому світі в цей день проводять різні просвітницькі та діагностичні заходи.
Символ Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом – червона стрічка, яка символізує пам'ять про людей, життя яких забрав СНІД. Також вона є символом боротьби із захворюванням і надії на те, що незабаром знайдуть ліки від "чуми XX століття".
Об'єднана програма ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС), яку започатковано в 1996 році, взяла на себе планування та просування (без початкового старту) Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом.

При цьому ЮНЕЙДС закликала в 1997 році зосередити увагу на зв'язку, профілактиці та освіті упродовж усього року.
У 2004 році Всесвітня кампанія проти СНІДУ стала самостійною організацією.
У ВООЗ заявили, що у 2020 році Всесвітній день боротьби зі СНІДом стане закликом до глобальної солідарності та спільної відповідальності, а також до збереження життєво важливих послуг з ведення та профілактики ВІЛ-інфекції разом зі здійсненням невідкладних заходів з боротьби з Covid-19.
ВІЛ/СНІД. Запитання та відповіді
Що таке ВІЛ?
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Він інфікує клітини імунної системи, руйнуючи або порушуючи її функції. Інфікування ВІЛ призводить до прогресивної деградації імунної системи і, як наслідок, – до імунодефіциту.
Що таке СНІД?
Синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Цей термін використовують щодо останніх стадій ВІЛ-інфекції.
Як передається ВІЛ?
- Під час незахищеного сексуального контакту.
- Під час переливання зараженої крові.
- Під час використання нестерильних голок і шприців.
Також може передаватися від матері до дитини під час вагітності, пологів і грудного вигодовування.
Навіщо потрібен тест на ВІЛ?
Щоб вчасно розпочати необхідне лікування, яке потенційно може продовжити життя на довгі роки, а також щоб не допустити передачі ВІЛ іншим людям.
Чи є ліки від ВІЛ?
Ні, таких ліків немає. Однак завдяки належній антиретровірусній терапії прогресування ВІЛ в організмі можна уповільнити.